Фредерік Тейлор (1856—1915)

Американський інженер-дослідник, організатор
виробництва, спочатку працював звичайним
робітником, потім став майстром, а згодом —
керівником великого підприємства. Ф. Тейлор
уважав, що праця як соціальний процес
підпорядковується певним законам, котрі має
вивчати і практично використовувати інженер з
організації праці.

На підставі комплексних досліджень виробництва
Ф. Тейлор створив першу у світі систему НОП
(наукової організації праці). Він досконало вивчив
соціально-економічну організацію промислового
підприємства і дійшов висновку, що техніко-
економічні нововведення самі по собі мало
ефективні. Визначальним є так званий людський
чинник, матеріальне й моральне стимулювання,
культура управління підприємством. Ф. Тейлор
першим з учених звернув увагу на феномен праці
«спроквола». У науці це
називають рестрикцією (від лат. restrictio —
обмеження). Це явище виникає внаслідок
групового тиску і блокування формальних норм
поведінки неформальними відносинами. Робітники
свідомо обмежують продуктивність своєї праці,
щоб запобігти перегляду норм виробітку і
зниженню розцінок.

Головна ідея праць Ф. Тейлора — змусити робітників працювати
ліпше. Людина не повинна витрачати свою енергію даремно, а має
працювати з повною віддачею.

Ф. Тейлор зазначав: «Якщо наше марнотратне використання
природних багатств очевидне, то ми мало помічаємо і дуже нечітко
собі уявляємо марнотратство людської праці, яке є набагато
більшим, у результаті повсякденної нерозумної, поганої її
організації та слабкого вивчення».

На думку Тейлора, робітники ледачі за своєю природою і ладні зробити все,
щоб працювати менше. Контактуючи з такими самими ледарями, як і вони,
робітники свідомо обмежують продуктивність своєї праці. Управлінці у
свою чергу найчастіше є некомпетентними й не знають, як подолати
інертність робітників, як примусити їх працювати ефективно. Поведінка і
тих, і тих є ірраціональною, вони ніби вороги самі собі.

Ф. Тейлор своє завдання вбачав у створенні
системи раціоналізації праці й управління
виробництвом, яка б сприяла ефективному
використанню фізичних можливостей
робітників і подолала ірраціональність
управління. Ця система має бути спрямована
передусім на позбавлення від деспотизму
управлінців, обурення та конфронтації
робітників, на формування в них бажання до
партнерства. Система раціоналізації праці,
зокрема, передбачала детальний аналіз
трудових операцій, усунення непотрібних і
незручних рухів, визначення оптимальних
прийомів і відпрацьовування їх до
автоматизму, жорстку регламентацію всього
робочого циклу, чергування елементів праці
й відпочинку тощо.

Раціоналізація управління у свою чергу ґрунтувалася на таких
принципах:

здійснення жорстокої дисципліни і контролю на підприємстві;

правильний підбір і розташування кадрів, запровадження системи
підвищення кваліфікації і службового просування працівників;

відокремлення розумової праці, зв’язаної з організацією та
управлінням, від фізичної;

звільнення робітників від усіх інших функцій, крім безпосередньо
виконавських, і передача організаційних та управлінських функцій, що
потребують розумової праці, працівникам управлінського апарату.

Ф. Тейлор першим науково обґрунтував і запровадив у життя,
перевіривши на практиці, ідею про необхідність матеріальної
зацікавленості працівника в результатах своєї праці. Він сформулював
низку принципів матеріального стимулювання праці, яка згодом
закріпилася в концепції «економічної людини». Найголовніші з цих
принципів такі:

стимулювати виконання більшого обсягу робіт і за більш короткий час, за
більшу платню;

преміювати добру, а не будь-яку роботу;

шкідливо як недоплачувати, так і переплачувати працівникові;

потрібно намагатися сформувати віру працівника в можливість
високооплачуваної роботи (за принципом «І ти теж можеш»).

У 1885 р. Ф. Тейлор розробив метод нормування праці, який полягає у
хронометражних спостереженнях і вимірюваннях робочого часу, необхідного
для виконання окремих елементів і операцій у групах робітників з різною
продуктивністю праці. Для кожного елементу операції вибиралися такі трудові
рухи, які можна виконати в «нормальний», тобто максимально короткий час.
Для кожної роботи встановлювався єдиний взірцевий метод

Отже, Ф. Тейлор уперше обґрунтував необхідність вивчення і запропонував
конструктивне вирішення тих проблем, що становлять предмет дослідження
соціології праці й пов’язані з організацією і змістом праці, ставленням до праці,
мотивацією і стимулюванням трудової діяльності, міжособистісними
стосунками, стилем керівництва і його впливом на продуктивність праці.

Історичне значення тейлоризму
визначається насамперед його
принципами раціоналізації організації
праці. Ф. Тейлор роз-

глядав працю «спроквола» не як причину,
а як наслідок. Він уважав, що недоліки в
організації виробництва і праці не дуже
помітні, коли норми продуктивності
занижені, однак це породжує
безвідповідальне ставлення до своїх
обов’язків як у робітників (що свідомо
стримують темп роботи), так і в
адміністрації (яка перекладає свої
функції на плечі робітників).

Якщо ж працю організовано по-науковому, тобто робоче місце забезпечене всім
необхідним і застосовуються раціональні засоби та методи праці, то робочий
час буде використаний найбільш ефективно. За Ф. Тейлором, підвищити
ефективність виробництва

можна, лише постійно вдосконалюючи техніко-організаційні та соціально-
психологічні методи раціоналізації праці.

Ф. Тейлор не ставив своїм завданням наукове дослідження соціальних відносин.
Його цікавила передусім можливість підвищення продуктивності праці та
ефективності виробництва безпосередньо на підприємстві. Проте рекомендації
Ф. Тейлора, спрямовані на раціоналізацію виробничої діяльності робітників
(методів праці), на застосування прогресивної техніки і технології,
започаткували систематичні дослідження соціальних проблем.