Скачать бесплатно презентацию ІСТОРІЯ ЕСТЕТИЧНОЇ ДУМКИ - Етика та естетика - Презентації на українській мові

Главная » Презентації на українській мові » Етика та естетика

ІСТОРІЯ ЕСТЕТИЧНОЇ ДУМКИ

1. Елліністична естетика.

2. Середньовічна естетика.

3. Естетика епохи Відродження.

4. Естетика Класицизму та Просвітництва.

5 Александр-Готліб Баумгартен як засновник
естетики.

6. Розвиток естетики в XVIII-XIX століттях.

7. Позитивістська естетика.

Література

1. Дубчак Л.М. Естетика: посібник для підготовки до
іспитів / Л.М. Дубчак, П.С. Прибутько. – 2-ге вид.
стереотип. – К.: Вид. Паливода А.В., 2008. – 124 с.

2. Гилберт К.Э. История эстетики: Монография: Пер.
с англ. / Катарин Эверетт Гилберт, Гельмут Кун. – С-
Петербург: Университет, 2000. – 653 с. – (Бібліотека
ЗНУ).

3. Етика та естетика: підруч. для студ. ВНЗ реком.
МОНУ / за ред. В.Л. Петрушенка. – Львів: Новий Світ
– 2000, 2008. – 240 с. – (Бібліотека ЗНУ).

Елліністична естетика

(3 ст. до н.е.- 1 ст.до н.е)

Найвідоміші представники - афінський
філософ Епікур (III ст. до н.е.), римський – Тіт
Лукрецій Кар (І ст. до н.е).

Наполягали на ідеї виникнення мистецтва з
«потреб» людини в «усладі» (задоволенні).
Крім цього, на їхню думку, мистецтво виконує
не лише функцію задоволення. Воно відіграє й
утилітарну роль.

Розвиток естетичної думки епохи
Середньовіччя (5 ст. – 15 ст. н.е.)

1. Відбувався під впливом християнської доктрини. Особливу роль в поширенні впливу церкви грали монастирі.
Вони виникли в III ст. в Єгипті і являли собою спочатку поселення відлюдників (від грецького «монах» —
відлюдник). Монастирі в Європі стають і великими землевласниками, і центрами багатогалузевих господарств, і
укріпленими фортецями, і вогнищами культурного життя. Франциск Ассизький в Італії і Домінік в Іспанії майже
одночасно виступають з проповіддю бідності, відмови від власності, поваги до простої праці. Головним для
священика вони вважали не урочисте богослужіння, а проповідь в мандрівках серед простих людей. Такі погляди
знайшли дуже широку підтримку. Рим офіційно визнав францисканців ідомініканців — орденами жебракуючих

ченців-проповідників.

2. Головну роль отримали:

- архітектура (найхарактерніші типи споруд —замок (укріплене житло феодала) і храм, прикрашений фресками та
скульптурами);

-декоративно-ужиткове мистецтво;

-лицарська література, зокрема поезія трубадурів (від прованс. trobar — знаходити, створювати). Існувала на
півдні Франції у Провансі з кінця XI до початку XIII ст. У кожній країні трубадурів називали по-різному: у
Англії — менестрелі, у Німеччині — шпільмани. Вони оспiвували лицарське любов та героiчнi подвиги. У творчості
трубадурiв виділяють 3 основні теми: війна, служіння сюзерену та поклоніння Прекрасній Дамі; про легендарного
короля бритів Артура, про лицаря Ланселота, про Трістана та Ізольду.

- венеціанський карнавал. Дослідники сперечаються, коли саме відбувся перший карнавал. Називають різні
дати — 988 рік, коли венеціанським воякам вдалося визволити з полону у піратів своїх наречених, наче тоді і
відбувся перший карнавал. Інші ведуть походження карнавалу з 1094 р., коли венеціанці святкували вдалу угоду з
Візантією, що дозволила венеціанцам зі значними пільгами торгувати в імперії. Обов'язковою прикметою
карнавалу стали маски

Маски Венеціанського карнавалу

Храм Сан Міньято аль Монте,

Флоренція, Італія

Одним із визначних представників середньовічної естетики був
Аврелій Августин Блаженний (354-430). Основні ідеї його
естетики:

1) Абсолютною Красою, Благом та Істиною є Бог;

2) Бог створив світ (матеріальний і духовний) за законами краси, тому
світ і прекрасний;

3) Прекрасним є буття. Потворне ж характеризує відсутність краси та.
відповідно, буття;

4) Найвищою мірою естетичної насолоди є блаженство (досягнення
вічного божественного життя через пройдений шлях духовного
вдосконалення людини внаслідок пізнавальної діяльності). Воно є
безкорисним;

5) Краса та любов мають єдину природу;

6) Основу мистецтва утворюють основні структурні закономірності
буття: цілісність, єдність, число (чи ритм), рівність, подібність,
відповідність, співмірність, симетрія, гармонія;

7) Мистецтво виконує наслідувальну функцію. Найвищою його цінністю
є «наслідування» духовної краси. Найвищими мистецтвами визнаються
музика та поезія.

Часто батьком тисячолітньої епохи середньовічної
естетики вважають Псевдо-Діонісія Ареопагіта (V
чи VI ст.) – анонімного автора «Ареопагітиків».

Псевдо-Діонісій розробив теорію
символізму. Згідно з нею, саме символи
сприяють здійсненню сходження до духовних
сутностей. Останніх вирізняють два типи –
«подібні» та «не подібні» до архетипу.
Останні вищі, бо через відсутність зв’язку їх з
предметом легше здійснюється вищезазначе-
не сходження, найвищою ж насолодою в
творі мистецтва є осягнення символів.

Естетика епохи Відродження.

Центральними постатями в естетиці епохи
Відродження були :

італійський художник, архітектор і мислитель-
гуманіст Леон Баттист Альберті (1404-1472);

італійський художник, інженер, теоретик
мистецтва, естетик, філософ Леонардо да Вінчі
(1452-1519);

- італійський мислитель Лука Пачолі (1445-1517) –
написав трактат «Про божествену пропорцію»

-німецьки й художника, мислитель епохи
Відродження Альбрехт Дюрер (1471-1528)

Автопортрет Леонардо да Вінчі

Естетика Леонардо да Вінчі

1.Ідея істинності людського

досвіду та помилковості мислення.

2. Найвищим з людських відчуттів, джерелом усіх наук

і мистецтв є зір. Відчуття зору є вищим за відчуття

слуху. Відповідно, живопис перевершує музику та поезію.

3. Визнавав живопис наукою.

4. Приділяв значну увагу гармонії в усвідомленні прекрасного.

Зокрема, в живописі вона грунтується на пропорційному

поєднанні фігур, фарб.

Леонардо да Вінчі

«Вітрувіанська людина»

Леонардо да Вінчі. Таємна вечеря

Лука Пачоли

Автопортрет Альбрехта Дюрера,
1500 р.

Написав трактат «Чотири книги

про пропорції людини».

Суть краси людського тіла

А. Дюрер убачав у дотриманні

правильних пропорцій.

Суть краси, за А. Дюрером,

Розкривається у відносності та

користі:

«Що в людині безкорисне,

те некрасиве».

Ідеї естетики Класицизму найбільш повно були
викладені в творі Ніколи Буало «Поетичне
мистецтво»:

1) У мистецтві необхідно дотримуватись істини, воно повинно слугувати
правді. Для цього художник має вивчати природу.

2) Художник повинен керуватися законами «трьох єдностей» – дії, місця
та часу.

3) Було визначено межу поділу між «високими» й «низькими» жанрами
мистецтва.

4.Мета мистецтва Класицизму – утвердження високих етичних цінностей.
Досягнути цього можна зображенням героїчних вчинків і благородних
почуттів через відповідні пози, жести, вирази облич героїв. А це
вважалося надбанням лише вищого прошарку – аристократії.

5) Ідеалом, зразком мистецтва визнавалось мистецтво античне.

6) Мистецтво виконує очищувальну функцію (класицисти широко
використовують Аристотелівський термін «катарсис»).

Естетика Просвітництва

представлена французькою, німецькою й англійською
традиціями. Представники естетики французького
Просвітництва: Е. Кондільяк, Р. Декарт, Ж. Ламетрі,
Гельвецій, Ж.-Ж. Руссо; німецького – Г. Лейбніц;
англійського – Ф. Бекон. В центрі їх уваги перебували
проблеми сутності мистецтва, виховної та комунікативної
функцій мистецтва, засобів реалізації образного мислення
в мистецтві, зокрема ролі алегорій.

Основна ідея просвітницької естетики полягала в
тому, що мистецтво має засновуватися на принципі
«наслідування природі», тобто має орієнтуватися
на відображення та відтворення реальних
життєвих ситуацій.

Александр-Готліб Баумгартен як засновник
естетики

Основні ідеї:

Естетику називає наукою про чуттєве пізнання, що пізнає прекрасне,
про закони створення на основі прекрасного творів мистецтва та
закони їх сприйняття.

Естетика має складатися з трьох розділів.

-Перший розділ має вивчати проблеми краси (в речах і в мисленні),
специфіку чуттєвого сприйняття дійсності. Цим естетика тяжіє до
філософського знання.

- Другий розділ повинен досліджувати основні закони мистецтва,
проблеми еволюції мистецтва. Це зближує естетику з
мистецтвознавством.

- Третій розділ має опікуватися суттю естетичних знаків, що зближує
естетику із завданнями семіотики(це теорія знаків).

Естетика А. Баумгартена справила значний уплив на естетичні
системи представників німецької класичної філософії І. Канта та Г. Гегеля.

Розвиток естетики в XVIII-XIX
століттях

І.Кант – довів, що сфера естетичного – це достатньо самостійна сфера
людського досвіду, людського духу. Вона позбавлена утилітарної зацікавленості
(за словами І. Канта, «доцільне без цілі») і полягає в безкорисній творчій
діяльності.

Гегель - негативно поставився до терміна «естетика», взятого А. Баумгартеном
за назву науки, та вважав за доцільне замінити його терміном «філософія
мистецтва», чи «філософія художньої творчості». Цим естетику він зблизив з
філософією мистецтва. Предметом такої науки має стати, на думку філософа,
«обширне царство прекрасного, точніше кажучи, галузь мистецтва чи, ще
точніше, – художньої творчості». Однією з найважливіших категорій естетики Г.
Гегеля була категорія «ідеал», що є метою мистецтва.

Гегедем було виділено три стадії розвитку мистецтва: символічна (мистецтво
Давнього Сходу), класична (мистецтво давньогрецької класики) та романтична
(європейське мистецтво від Середніх Віків до сучасності). Особливість
символічної стадії розвитку мистецтва – неадекватність ідеї формам художнього
вираження; класичної стадії – відповідність ідеї формі в мистецтві; романтичної –
випередження ідеї формами конкретно чуттєвого вираження, що ставало
предметом інтересу інших форм самопізнання – релігії та філософії.

Естетика позитивізму

представник - французький філософ, мистецтвознавець
Іпполіт Teн ( робота «Філософія мистецтва»).

Ідеї:

1. На творчий розвиток митця та на конкретний твір мистецтва (згідно з І. Теном,
«естетичний факт») впливає так званий «основний характер», що є суттю
панівного тину людини, сформованого в конкретному соціальному середовищі.

«Основний характер» визначається трьома факторами:

• расою (спадковими ознаками);

• середовищем (географічним, політичним, соціальним);

• моментом (конкретною історичною епохою).

2. Основна вимоги до творів мистецтва – «об’єктивне» (безпристрасне)
відображення дійсності. Це, зрештою, призвело до ігнорування «умовності»,
«художньої правди» як засобів художньо-образного втілення.

Поширення цих поглядів справило значний вплив безпосередньо на художню
реальність цієї доби, результатом чого стало поширення натуралізму.

Видатні твори Леонардо да Вінчи

«Пані з горностаєм»

Видатні твори Леонардо да Вінчи

Мадонна Літта

Леонардо да Вінчі

Мона Ліза,

1503—1505

Мікеланджело Буонарроті 1475-1564

італійський скульптор, художник,архітектор, поет й інженер

Скульптура

«Давід»