МИХАЙЛО СТАРИЦЬКИЙ

(1840-1904)

З перших кроків самопізнання на полі
народ-нім я загорівся душею і думкою
послужить рідному слову, огранувати
його, окрилити красою і дужістю, щоб
воно стало здатним висловити культурну
освічену річ, виспівати найтонші краси
високих поезій.

Я вірю в Божу силу людської душі. Вона
підніметься й над внутрішнім падін-
ням і над зовнішнім гнітом. Проб'є час
– і все чесне, добре, сповнене високих
намірів, стане на чолі й під яскравим
сяйвом дня піде до владнославних – лю-
бови, свободи і правди.

МИХАЙЛО СТАРИЦЬКИЙ ТА
ЙОГО ДРУЖИНА СОФІЯ
ЛИСЕНКО

М.П. СТАРИЦЬКИЙ СЕРЕД
ПИСЬМЕННИКІВ

ПАМ'ЯТНИК М.П. СТАРИЦЬКОМУ НА
ЙОГО БАТЬКІВЩИНІ В С. КЛІЩИНЦЯХ

В ОДНОМУ ІЗ ЗАЛІВ ЛІТЕРАТУРНО-
МЕМОРІАЛЬНОГО МУЗЕЮ

Протягом 1873—1876 pp. M. Старицький писав
вірші, перекладав з Г. Андерсена, І. Крилова,
М. Лєрмонтова, сербські народні думи та
пісні.

На початку 80-х pp. він домігся видання
літературно-художнього альманаху «Рада».

Очолив першу українську професійну трупу.

У 1886—1887 pp. трупа з успіхом гастролювала
в Москві та Петербурзі, потім — у Варшаві,
Мінську, Вільнюсі, Астрахані, Тифлісі.

За станом здоров'я у 1893 р. М. Старицький
залишив трупу.

Наступного року Російська Академія
наук призначила драматургу персональну
пенсію «За літературні праці рідною мовою».

Він брав участь у створенні
Всеросійського театрального товариства.

У 1897 р. відбувся Перший
Всеросійський з'їзд діячів сцени, на якому
виступив М. Старицький.

У Києві він керував драматичним
гуртком Літературно-артистичного
товариства, продовжував літературну
діяльність.

У 1903 р. письменник готував видання
альманаху «Нова рада», але за його життя
альманах не вийшов.