Українська
мова -

це скарб
народу
України

Саме мова, яка віками, тисячоліттями складалася,
шліфувалася на землі предків, передавалася з покоління в
покоління, дедалі точніше і повніше відображаючи душу
народу й водночас формуючи її. Досвід людства упродовж
тисячоліть переконливо доводить, що мова об’єднує
народи в нації й змінює державу. Занепадає мова – зникає і
нація.

Рідною мовою
належить уважати
мову своєї нації,
мову предків, яка
пов'язує людину з її
народом, з поперед –
німи поколіннями, їх
духовними
надбаннями. «До
основних
кваліфікаційних
якостей
громадянина
входить активне
володіння рідною
мовою»

Українська мова є мовою
українською народу, отже,
вона і тільки вона повинна
бути рідною для кожного, хто
вважає себе приналежним до
української нації. «Без мови
нашої, юначе, й народу нашого
нема»

Мова – це серце нації, а нація
– це особистість, вона має
обличчя, свій характер,
темперамент, свою
культуру, мораль, честь і
гідність, свої святощі, своє
минуле, теперішнє і
майбутнє. Мова – це
невичерпна духовна
скарбниця, в яку народ
безперервно вносить свій
досвід, всю гаму свого
розуму і почуття. Мова – це
канва, на якій людина
вишиває узори свого життя.

Українська мова невіддільна від українського народу,
від його історичного розвитку, від самої держави,
від рідної землі.

Українська мова – мова української нації.
В ній тисячолітня історія нашого
народу – історія тяжка, кривава, із
злетами і падіннями, осяяна духом
свободи та незалежності Української
держави, бо ж український народ віками
змушений був із зброєю в руках
оборонятися і відстоювати своє право
на вільне життя. Тому в українській мові
ми відчуваємо брязкіт схрещених
шабель уславлених на весь світ козаків
запорожців , незламних опришків і
гайдамаків, заповзятих січових
стрільців, феноменально мужніх юнаків-
лицарів, які смертю хоробрих загинули
під Крутами, відчайдушних воїнів УПА.