|
Антична філософія
План
Космологічні та натурфілософські побудови ранніх греків:
Фалес, Геракліт, Елеати, Демокріт та інш.
Антропологізм філософських вчень софістів та Сократа
Платон і Аристотель як систематизатори античної філософії
Еллінсько – римська епоха в античній філософії.
Антична філософія. Загальна характеристика.
Античною філософією називають сукупність
філософських вчень давньогрецького та
давньоримського рабовласницького суспільства з кінця
7 ст. до н.е. і до 6 ст. н.е.
Особливості давньогрецької філософії:
Протиставлення теоретизування - практичній
діяльності;
Своєрідне відношення до міфології;
Перша історично відома форма діалектичного
мислення;
Зв’язок явищ природи не у дрібницях, а як здобуток
форми безпосереднього споглядання;
Формування світоглядних типів;
- Європейська філософська мова і нині базується на
греко-латинській термінології;
- Категоріальний апарат використовується при
інтерпретації індійської та китайської філософії, не
зважаючи на те, що вони мають власну термінологію;
Римська філософія у перекладі на латину приєднала
грецькі вчення та ідеї до власних, що збагатило науку
до побудови декількох шкіл античної філософії;
Грецьке словосполучення “філософія” охопило весь
комплекс наукових знань до Аристотеля;
Переважна більшість філософських творів мали
загальну назву: “Про природу”, природа була
предметом формування давньогрецької філософії;
За античних часів було введено термін “космос”
початковий зміст якого – “прикрашання” . Це означало,
що світ – це прекрасне ціле у противагу хаосу.
Періодизація давньогрецької філософії
Давньогрецька філософія ділиться на:
Елінську ( 6 ст. – 4 ст. до н.е.);
Елінсько – римську ( 3 ст. до н.е. – 6 ст. н.е.);
Елінська філософія ділиться на:
Досократівську (6 – 5 ст. до н.е.)
Класична (аттична) 4 ст. до н.е. Сократ, Платон, Аристотель.
Досократівська філософія ділиться на:
Космологічну ( 6 – 5 ст. до н.е.)
Антропологічну (софійну) 5 – 4 ст. до н. е.
Елінсько – римська філософія ділиться на:
Рання елінська філософія ( 3 ст. до н. е. 1 ст. до н.е) (Епікур,
Лукрецій Кар)
Пізня елінська філософія ( 1 ст. до н.е. – 5 ст. н.е.) (стоїки,
скентицизм, неоплатонізм).
Досократики
Мілетська школи
Фалес
(625 -547 р. до н.е.)
Філософія почалася з Фалеса,
(Цицерон). Початок всього –
вода. Земля плаває у воді. Що
швидше? Швидше всього
розум, він оббігає все. Що
важливо? Пізнати самого себе
Що легко? Давати поради
іншим. Повчай і вчись
кращому!
Анаксимандр
(610 – 547 рр до н.е.)
Родич Фалеса, учень його.
Вперше став вживати
термін “архе” у значенні
“першопочаток”
Начало всього сущого-
невизначена речовина
анейрон.
Людина виникла з риби.
Ввів до вжитку сонячний
годинник.
Анаксимен
(585 -525 рр. до н.е.)
Учень Фалеса, товариш
Анаксимандра .
Джерело всього сущого--
повітря з властивостями
розрідження та згущення.
Земля це плоский диск, що
крутиться у повітрі.
Основний набір його
наукової аргументації -
метод аналогій.
Досократики
Піфагор та піфагорійці
Піфагор
(576 – 496 рр. до н.е.)
Піфагор – це не ім'я, а
призвісько тому, що
він виголошував істину так
постійно як дельфійський
оракул.
Піфагор – означає “той,
хто переконує промовою”.
Не гонись за щастям; воно завжди знаходиться
у тобі самому. Наймудріше – число чисел. За
вченням Піфагора світ живе, вогненне,
кульовидне тіло. Світ вдихає з оточуючого
безкінечного простору повітря. Піфагор
першим використав поняття «філософія» у
його традиційному значенні. Термін «космос»
(в смислі світобудови) був введений
піфагорійцями. Піфагору приписується цитата:
«Двадцять років хлопчик, ще двадцять –
молодик, двадцять ще – юнак, ще двадцять
старець. Вірив у безсмертя душі та її
переселення.
Досократики
Геракліт Ефеський
(535 – 475 до н.е.)
народився і проживав у м. Ефес
(Мала Азія) походженням з
царської сім’ї. За
глибокодумність та загадковість
викладу одержав призвісько
“Темний”. Головний твір “Про
природу”.
Космос єдиний для всього існуючого, не
створений ніяким Богом. Він був завжди, є
зараз і буде вічно живим вогнем, з якого
виходять не тільки матеріальні тіла, але й
душі. Світом керує “логос”, навіть Сонце не
може пройти повз нього без його відома. Всі
речі знову стають вогнем. Життя є
безперервним рухом. Відомий вислів
Геракліта: Панта рей! - все тече, все
змінюється, неможливо увійти в одну річку
двічі.
ДОСОКРАТИКИ
Елеати
Ксенофан
(580-450 рр. до н.е.)
Критикував думки про
множинність Богів, що
на думку багатьох
населяли Олімп. Усякий
народ вигадує своїх
богів, та наділяє їх
власними рисами.
Ксенофан був першим
представником
пантеїстичного
світогляду, вважав що
“світ вічний і незмінний,
незнищенний, єдине –
дещо, і це єдине - є Бог,
який поєднався з усім”.
ЕЛЕАТИ
Парменід
(біля 540 р. до н.е)
Учень Ксенофана. Є
думка і те, що думка
існує. Думки тобі не
знайти, є буття, а не
буття -- немає.
У підвалинах всього
два начала – вогонь і
земля.
Зенон
(490-430 рр. до н.е)
Висунув ряд силогізмів, що
надали можливість
Аристотелю визнати Зенона
засновником діалектики.
Аргументація заснована на
аналізі суперечностей
категорій руху множинності.
У відомих парадоксах –
“апоріях” -- аналіз
складових, стосовно руху.
Зенон намагається змалювати
низку суперечностей --
парадокс Ахілла: черепахи,
що пересувається та стріли,
що летить; тощо. Всього 48
апорій до нас дійшли лише
дев,ять.
ДОСОКРАТИКИ
Емпедокл
(490 – 430 до н.е.)
Вся множина речей
складається з 4
першоначал: вогню,
повітря, води, землі.
Загибель – це розпад.
Все у світі об'єднується
і розпадається, окрім 4
елементів до яких
додається 2 рухомі
сили: кохання і
ворожнеча.
АНАКСАГОР
(500 – 428 до н.е.)
Першим зрозумів, що
діяльне начало є
визначальною рисою
будь – якої сутності і
тому ввів у матерію
категорію “ум” (грец. -
иус). Душа –
безсмертна; Земля –
плоска; Зірки –
палаючі каміння; Иус-
ум – бог, і є бог – Нус.
ДЕМОКРИТ
(460 – 360 до н.е.)
Начало Всесвіту – атоми ,
інше - існує лише у
думках. Атоми - це деякі
тіла, невидимі та неділимі.
Атоми рухаються у
пустоті і безкінечному
часі. Все суще складається
із різного поєднання
атомів. Душа і розум –
єдині. Земля - плеската і
нерухома.
СОФІСТИ
У 5 ст. до н. е. в Греції, на зміну влади старинної аристократії і
тиранії, прийшла влада рабовласницької демократії. Були
створені нові виборні заклади – народні збори, суди, т.і. Виникла
потреба у виучці людей, які б володіли мистецтвом судового та
політичного красномовства. Деякі з найбільш підготовлених в цій
галузі людей – майстри красномовства, юристи, дипломати –
ставали вчителями політичних знань та риторики. Їх ще називали
софістами. Пізніше “софістами” стали іменувати тих, хто в
промовах, звернутих до слухачів, прагнув не до вияснення
істини, а до того, щоб брехню видати за правду. Як філософська
течія софісти не були однорідними. Виділяють старшу групу
софістів та молодшу. До старшої відносяться: Протагор, Горгій,
Гіппій, Продик. До молодшої: Лікофрон, Алкідамант, Антифонт
Найбільш відомий софіст - Протагор, завдяки своєму
знаменитому гаслу: “ Людина - є міра всіх речей”
СОКРАТ
Афоризми Сократа:
Я знаю, що нічого не знаю.
Заговори, щоб я тебе побачив.
Любимий вислів: “Клянусь собакою!”.
Один із засновників діалектичного методу.
Філософія, як її розумів Сократ, не
споглядання природи, а вчення про те, як
слід жити.
Істина, мораль для Сократа співпадаючі
поняття.
Сократ виділив три основні доброчинності
людини:
Помірність – як переборювати пристрасті;
Хоробрість – як переборювати небезпеку;
Справедливість – як слідувати законам
божим і людським.
(469 – 399 ДО Н.Е.)
Син скульптура і -
пупорізки. Сократ був
далеко не красенем,
проживав у бідності,
завжди ходив босоніж, у
старому хітоні. Ніколи
не писав, відомості
дійшли до нас через
учнів, у першу чергу -
через Платона.
Платон
Дійсне ім'я Аристокл, син Аристона і Периктіони.
Спочатку був поетом, а пізніше, під впливом Сократа і
Аристотеля, став видатним філософом античності,
багато подорожував. Близько 386-385 до н.е., придбав
сад , що носив ім'я афінського героя Академа, і відкрив
в ньому свою філософську школу. Відомо три
платонівські Академії. Основні ідеї Платона: чуттєве
сприйняття не дає знання постійного, т.т, доставляє не
переконаність, а лише думку. Тільки поняття, якщо
вони істинно утворені, являються не змінними і тільки
вони дають нам дійсне знання .
Платон стверджував, що небуття - це “матерія”, а буття –
безтілесні види. Матерія розглядалась ним як похідне
від нематеріальних, передуючих матерії видів, або
“ідей”. У центрі космології Платона стоїть вчення про
світову душу і про перевтілення окремих душ. Людська
душа не залежна від тіла і безсмертна. Платон
розрізняв 4 основних доброчинності: мудрість,
мужність (сміливість), розсудливість і справедливість.
( 428 – 347 до. н. е.)
Платон – об'єктивний ідеаліст. Після Платона в історії філософії
розрізняють “лінію Демокрита” – матеріалізм і “лінію Платона”
– ідеалізм.
Підставою для такого розподілу є так зване “Основне питання
філософії” – скорочено ОПФ, що має дві сторони – онтологічну і
гносеологічну.
Коли співвідношення матеріального і ідеального, свідомості і буття
розглядають онтологічно, то беруть їх як основні , як начало
буття.
Матеріалісти вважають первинною матерію, а всі форми
ідеального – свідомість, волю, мислення – похідними від матерії.
Ідеалісти - навпаки, вважають ідеальне первинним, а матеріальний
світ – наслідком “світової ідеї” , “ надрозумом”. За манерою
вирішення ОПФ - філософи розподіляються на моністів і
дуалістів.
У гносеологічному аспекті ОПФ є можливість пізнання світу, чим
опікується агностицизм.
(384- 322 до н.е.)
Найвеличніший філософ
Давньої Греції. Вчився у
Платона. Вихователь
Олександра Великого. У 335 до
н.е заснував в Афінах
перипатетичну школу
(перепатос – рік до якого
відноситься діяльність
Аристотеля.) Школа примикала
до храму Аполона Лікійського
тому, і одержала назву Лікей.
Звинувачений після смерті О.
Великого у безбожництві,
Аристотель втік до Хакліди де і
помер. Заповідав дбайливо
відноситися до рабів.
Аристотель є засновником наукової філософії,
у його вчені окремі науки одержали
висвітлення з точки зору філософії. Першим
розробив філософську систему класифікації
наук. Основу цієї системи склали логіка і
метафізика. Логіка, що була народжена
Аристотелем, називалася “аналітикою”.
Термін “логіка” був введений пізніше
стоїками. Аристотелем було започатковано
вчення про категорії - (сутність,
відношення, місце, час, якість, кількість, дія,
страждання, володіння, статус).
Філософські дисципліни, за їх змістом,
Аристотель поділяє на теоретичні
(математика, фізика і психологія), практичні
(етика, політика, економіка), та поетичні
(техніка, естетика, риторика або педагогіка).
Аристотель за типом філософствування
дуаліст.
Аристотель
Фізика, або натурфілософія, у Аристотеля спочатку були
вченням про кінечність Землі, яка залишаючись
нерухомою, вічно вирує у центрі видимого неба; потім
вченням про 4 елементи – вогонь, вода, повітря, земля;
про 4 якості або сили - холод та тепло, сухість та
вологість; про 6 видів руху – виникненні, знищенні,
зростанні, старінні; неорганічній енергії та органічній
ентелехії; про 3 роди “причинності” - сутності,
каузальності, мети. Натурфілософія органічних тіл
набула у Аристотеля особливо широкого розвитку.
Мислення, розум – це те, що у людині є специфічним,
людським: людина має певні спільні функції з
тваринами і рослинами. Душа людини торкається основ
рослинного і тваринного світу, як перша ентелехія
(енергія) тіла; з нею не пов’язаний інтелект - пасивний,
як вмістилище ідей, активний і разом з тим
безсмертний, як допитлива думка. Відомі також ідеї
Аристотеля про державу, виховання, молодь, тощо.
Скептицизм
Піррон
(365 – 275 р. до н.е.)
Засновник скептицизму.
Ідеал Піррона – той, хто
прагне щастя. Але щастя
складається тільки у
нерухомості та у
відсутності страждань.
Відношення до речей -
тільки в отримані будь-
яких суджень про них.
Тімон
(320 -230 до н.е.)
Головне і вище
питання філософії –
практичне – про
поведінку і про вище
можливе для людини
блаженство.
Енесідем
( 1 до н. е. – 1 н. е.)
Вчення про природу
душі; про сутність тіл
та ділимість часу, про
повітря, як про
первинну стихію душі.
Примикав до вчення
Геракліта. Формулював
перших діячів “тропів”
–їх безпосередні
враження.
Епікур та епікуреїзм
Вчення Епікура було останньою великою
матеріалістичною школою давньогрецької
філософії.
Епікур
(341 р. до н. е)
У 306 р. в Афінах, у саду
заснував школу, де на
воротах був напис: “Гість,
тобі буде тут гарно: тут
задоволення – вище благо!”
Школа одержала назву “Сад
Епікура”. Філософію розумів
як діяльність, що дає людям
за допомогою роздумів і
досліджень щасливе, вільне
від страждань життя.
Матеріаліст.
Головний твір філософська
Поема “Про природу речей”
Тіт Лукрецій Кар
(початок 1 –
середина 1 ст. до н.е.)
Римський пропагандист, тлумач атомістичного
матеріалізму та етичного вчення Епікура.
Головний ворог, на думку Лукреція,
людського щастя –жах.
Грецький стоїцизм
Засновником школи стоїків був Зенон із Кітіона.
Фізика стоїків виникла із поєднання фізики
Аристотеля і деяких рис вчення Геракліта.
Доля “веде” того, хто добровільно і сумлінно
їй підкоряється і “насильно тягне” того,
хто нерозумно або без розсудку їй опирається.
Мудрець прагне вести життя у злагоді із природою,
для цього керують розумом, через смиренність, покірність.
|