Творчості “ великого
сонцепоклонника ”
присвячується

Новела
“Intermezzo”

Михайла
Коцюбинського

Новела “Intermezzo” –
суцільний пейзаж

Дуже втомлений,
письменник хоче
відпочити серед природи,
оновити свою душу
Кононівськими полями

“ Здавалося, город витягує в поле свою
залізну руку за мною і не пускає. Невже я
увійду у безлюдні зелені простори?”

“ Ах, як всього багато: неба,
сонця, веселої зелені…”

Велику тишу порушує зозуля, що
“ б'є молоточком у
кришталевий великий дзвін. “

“ Сіра маленька пташка низько висіла над полем. Єднала небо з
землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля ”

“ Ми йдемо серед поля. Три білих
вівчарки і я. “

“ Ніколи перше не почував я так
ясно зв'язку з землею, як тут. “

“ Так протікали дні мого
intermezzo… І благословен
я був між золотим сонцем
й зеленою землею. “

Хіба такі пейзажі не зможуть
відновити втомлену душу!?

Сонце, природа відновили душу героя.
Город знову простяг за ним свою руку.
Він готовий йти між люди.

Кожен після відпочинку, з
оновленими душею та
почуттями, здатен до нових
творчих злетів та звершень