Філософія економіки

План лекції

Технологічні, фінансові, наукові та
соціокультурні засади економіки.

Філософські аспекти економічних теорій.

Література:

Словарь философский терминов / Научная редакция профессора В.Г.
Кузнецова. – М.: ИНФРА-М, 2005. – 731 с.

Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА-М, 2006. – 576 с.

Історія філософії. Словник / За заг. ред. В.І. Ярошовця. – К.: Знання
України, 2006. – 1200 с.

Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Соціальна філософія. Вид. друге доп.-
К., 1998.

Ільїн В.В., Кулагін Ю.І. Філософія: Підручник в 2 ч. – Ч.I. Історія розвитку
філософської думки. – К.: Альтерпрес, 2002. – 464 с.; Ч.II. Актуальні
проблеми сучасності. – К.: Альтерпрес, 2002. – 480 с.

Причепій Є.М.,Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. – К.:
Академвидав, 2007. – 592 с.

Хрестоматія. Філософія: Навч. Посіб. – К.: КНТЕУ, 2010. – 130 с.

1. Технологічні, фінансові, наукові та
соціокультурні засади економіки.

Сутність економічних процесів у контексті
найрізноманітніших форм життєдіяльності суспільства і
особи розглядає філософія економіки.

Філософія економіки — сфера філософського знання про
сутність економічного буття людини в
багатовекторному полі соціуму й гуманістичному
аспекті.

Філософія економіки дає філософське розуміння змісту
багатьох основних економічних категорій («економіка»,
«господарство», «виробництво», «праця», «гроші»,
«економічна людина», «свобода», «потреба» та ін.), які за
своєю суттю і значенням виходять за сферу економіки.

Світоглядне і методологічне значення
філософії економіки.

Філософія економіки продукує загальну картину
економічної реальності. Вона розглядає систему
господарювання як багатовимірний, суперечливий,
об'ємний світ суспільства і природи, який
перебуває у постійному русі й розвитку.

Вона виявляє необхідні орієнтири, завдяки яким
людська особистість здійснює перспективне
моделювання власної життєвої поведінки, створює
необхідні умови для свого існування і розвитку.

Економічна сфера

Економічна сфера - особливий засіб
самореалізації людини в процесі зміни нею
зовнішнього і власного внутрішнього світу.

Економіка набуває статусу людиновимірної,
універсальної єдиної матеріально-духовної
сфери, в якій особистість реалізує себе як
біосоціодуховна цілісність.

Значення терміну «економіка»:

1) господарство, сукупність засобів, об'єктів, процесів,
які люди використовують для задоволення своїх потреб
шляхом створення необхідних благ, умов і засобів
існування за допомогою праці;

2) наука про господарство та засоби його ведення, про
відносини між людьми в процесі виробництва і
споживання, обміну товарами і послугами. Походить він
від грецького слова «ойкономія» (оселя, закон), що
позначало правила ведення домашнього господарства,
вміння глави сім'ї управляти дружиною, дітьми, рабами,
власністю.

Принципи ойкономії Арістотеля

Ідея самодостатності (натуральності) господарства в
гармонійному об'єднанні домогосподарств-полісів, як аналога
космосу, що вміщує в собі все суще. Поліс постає не тільки
економічним чинником, а й засобом забезпечення
морального вдосконалення, самореалізації його громадян.
Таке господарство він називав природним.

Виробництво продукції для обміну (ринку), на його думку, є
неприродним, оскільки ринкові форми спрямовані не на
самозабезпечення і задоволення природних потреб, а на
нагромадження грошей. А це спричинює руйнацію основного
принципу життєдіяльності (помірності, міри), робить людей
ненаситними.

Політична економія

Політична економія — економічне вчення про
закономірності виробництва, розподілу й обміну
матеріальних життєвих благ у суспільстві на
різних етапах його історичного розвитку.

Засновником політичної економії є британський
учений Адам Сміт (1723 — 1790), який
стверджував, що багатство — це не гроші чи
золото, а продукт праці, найважливіший
феномен господарського життя і фактор
господарської діяльності.

Економікс

Наприкінці XIX ст. термін «політична економія»
поступився поняттю «економіка», або «економікс».

Економікс — аналітичне вчення з проблем
ефективного використання обмежених виробничих
ресурсів (праця, капітал, земля, гроші,
підприємницькі здібності, знання), управління ними
з метою виробництва товарів і послуг, досягнення
максимального задоволення зростаючих
матеріальних потреб людей.

Економікс

Економікс повністю відкидає соціально-
моральну складову та продукує міф про
оптимізаційний пошук максимального
продуктивного ефекту за обмежених
продуктивних ресурсів.

Основною метою виробництва й обміну є
одержання максимального прибутку,
найповніше задоволення всезростаючих
потреб людей.

Закони економіксу

Одержане індивідом від одиниці блага задоволення
зменшується із зростанням кількості цих одиниць, що
перебувають у його розпорядженні. Це означає, що всі
потреби мають тенденцію до насичення.

Закон зменшення корисності - корисна віддача від
кожної наступної одиниці блага знижується, а труднощі,
пов'язані з її добуванням, зростають. Тому подальше
примноження благ спричинить не зростання, а зниження
задоволення.

Потреба в індивідуальному відтворенні

Вона пов'язана з витратами енергетичного потенціалу
організмом і потребою його постійного поповнення.

Ця потреба є найфундаментальнішого, оскільки:

а) добування їжі є основним життєвим процесом, який
супроводжує людину від народження до смерті;

б) цей процес за своєю природою є циклічним (постійно
поновлюваним);

в) необхідність постійних зусиль спонукає людину до
пошуків способів економії шляхом удосконалення засобів
забезпечення себе їжею;

г) незадоволення цієї потреби спричинює смерть;

ґ) процес добування людиною їжі поступово
перетворюється на процес її виробництва.

Виробництво

Нестабільний процес задоволення потреби в їжі за
простого її добування стає стабільним внаслідок її
виробництва.

Виробництво — процес, за допомогою якого
люди, використовуючи речовини і сили природи
та власні сили й здібності, цілеспрямовано
створюють матеріальні й духовні цінності,
здатні задовольняти їхні життєві потреби.

Виробництво набуває суспільного характеру,
значною мірою визначає основні параметри
суспільства.

Суспільне виробництво

Суспільне виробництво — процес, завдяки якому
люди (суспільство), використовуючи речовини і сили
природи, суспільні відносини і соціальні сили, свої
духовні багатства та здібності, відтворюють власне
і суспільне життя.

Структурні елементи:

матеріальне виробництво, яке забезпечує вітальні

людські потреби, предметні умови людського життя;

виробництво необхідних соціальних умов існування
людей, тобто виробництва форм спілкування;

духовне виробництво, яке є основою формування
власне людського в людині — духовності, її шляху до
самовдосконалення і саморозвитку.

Абсолютизація матеріального виробництва

Суспільне виробництво ототожнюється з матеріальним
виробництвом в марксизмі.

Виробничі відносини — відносини між людьми у процесі
виробництва, розподілу, обміну і споживання
матеріальних благ.

Також абсолютизація матеріального виробництва
простежується в теорії «технологічного детермінізму»,
теорії «індустріального суспільства» (французький
філософ, соціолог Раймон Арон (1905—1985);
американський соціолог Даніел Белл (нар. 1919);
американський соціолог, економіст Волт Ростоу (нар.
1916)).

Абсолютизація духовного виробництва

Абсолютизації духовної активності, духовного
життя, значну увагу приділяли Гегель і Кант,
неогегелянці й неокатіанці, представники теорії
«абсолютного історизму» (англійський філософ
Роберт-Джордж Коллінгвуд (1889—1943),
історіографії італійського філософа Бенедето
Кроче (1866—1952), працях німецьких
філософів Вільгельма Віндельбанда
(1848—1915), Вільгельма Дільтея (1833—1911),
Генріха Рікерта (1863-1936) та ін.

Сучасне розуміння сутності і ролі суспільного
виробництва

Сучасне розуміння сутності і ролі суспільного
виробництва в історичному процесі перебуває
під впливом теорії «інформаційного
суспільства».

Вона конкретизує теорію постіндустріального
суспільства, вважає основною ознакою цього
суспільства виробництво і поширення
інформації, перетворення її на головний вид
послуг, на товар і навіть на владу.

Людина і виробництво

зайняті у сфері виробництва матеріальних благ, без яких
суспільство існувати не може (є визначальною у суспільстві);

технічні керівники процесу виробництва. Необхідність у них
постала у зв'язку з упровадженням машин і механізмів;

люди, які забезпечують стабільність зовнішніх умов
виробництва, охорону і захист виробників, процесу і продукту
їхньої праці (адміністративні, судові, законодавчі органи);

зайняті у невиробничій сфері (охорона праці, здоров'я, освіта,
побутове обслуговування, пасажирський транспорт);

категорія людей, що забезпечують обмін продуктами
виробництва (торгівля, фінансово-кредитна система,
транспорт, зв'язок, реклама);

учені, необхідність в яких обумовлена розвитком
виробництва.

2. Філософські аспекти економічних теорій.

Важливим чинником функціонування суспільного
виробництва, економічної сфери є гроші —
особлива реальність, з якою пов'язаний кожен
день людського буття.

Гроші — особливий товар, який є загальним
еквівалентом (рівноцінністю) під час обміну
товарів, їхньою формою вартості.

Економікс розглядає гроші як засіб обміну, що
полегшує торгівлю.

Філософія грошей

Філософія грошей — філософський аналіз системного
впливу грошей, грошових відносин на світоглядно-
духовний світ людини і суспільства.

Гроші впливають і на формування моралі, ієрархією
людських цінностей, на психологію, світогляд людини і
суспільства .

Цілісна картина грошей може бути створена на основі їх
аналізу не тільки як засобів обігу, але і як мети. Вони
суттєво змінили систему людських цінностей, створивши
їх центр як всезагальна цінність.

Нагромадження грошей

Нагромадження грошей, з точки зору цінностей
ліберального суспільства, є корисним, оскільки
забезпечує розвиток економіки, забезпечує процвітання
держави.

Обсяги концентрації грошей в руках однієї особи часто
асоціюються з її продуктивною енергією, силою волі і
неординарністю. Нерідко гроші виконують роль
еквівалента Я їхнього власника, його здібностей і
цінностей, а грошовий капітал сприймається як джерело
свободи людини, умова реалізації її творчих сил.

Відсутність грошей

Не маючи достатніх грошових статків, людина
ризикує бути позбавленою свободи особистості.
Бідність є джерелом відчуття безперспективності,
безсилля, побутових конфліктів. Погляд на
повноцінне життя людини (із свободою вибору,
творчості, свободою і можливістю самореалізації),
можливий, як вважається, в демократичному,
правовому суспільстві яке звужує функцію грошей
до їх природного стану.

Гроші у корумпованому суспільстві

У такому суспільстві функції і значення грошей
деформовані, а цінність людини визначається її
купівельною здатністю. В такому суспільстві все
може бути купленим (закон, мораль, громадська
думка, справедливість і навіть життя).

Все це набуло для людини ознак товару,
втратило своє первинне, істинне значення. Вона
може продати не лише свою працю, свої
послуги, а й свою духовність. На рівні духу
людина не продає, але продається, тобто стає
товаром.

Умовність грошей

З виникненням так званих «електронних
грошей», удосконаленням різних форм
бухгалтерії, гроші втратили будь-яку
конкретність, перетворились на чисту умовність.

Гроші є продуктом суспільства, його витвором,
за який воно має нести відповідальність.
Людина мусить збагнути їх справжнє місце і
роль у своєму житті на основі поєднання
можливостей сучасної економічної науки і
філософії.

Висновки

Філософський підхід дає змогу розглядати економіку як
складну, відкриту, нелінійну систему з її незворотністю,
можливістю виникнення нових зв'язків і відношень,
з'ясувати місце і роль людини у цій системі.

Зміна форм економічного знання від учення про
самодостатність об'єднання домогосподарств (полісів)
до теорії раціональної поведінки в ринковому
середовищі пов'язана зі зміною домінуючих типів
господарської діяльності на різних етапах суспільного
розвитку.

Завдання для самостійної роботи:

Повторити питання теми за конспектом лекції.

План семінару

Економіка в системі суспільних відносин.

Місце людини в філософії економіки.

Скласти словник з основних термінів теми.

Знайти та проаналізувати матеріал про співвідношення
економіки та філософії.

Зробити конспект праці К.Маркса «Передмова. До
критики політичної економії»